Сучасний загальнодержавний сплеск
цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється
просто: йде формування національної
еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний – козацький! – досвід
державотворення.
Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен –
козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну
силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об’єднана, згуртована, ідейно
і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала
боротьбу проти чужоземних ворогів. Майже чотириста років тому козаки так виклали
королівським послам свою роль і призначення: «Подібно до наших предків, хочемо й
ми користуватися вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать
рицарським людям… Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків
ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з
примноженням слави. І щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні
часи».
Відродження козацьких традицій є надзвичайно
потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство – духовно
постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки
знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її
культури.
Загальновідомо, що поглиблення і примноження
козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль
державотворчого спрямування, піднесення духовності як кожної особистості
зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.
В запропонованому матеріалі узагальнено досвід
роботи колективів навчальних закладів та громадських організацій козацького
спрямування Південноукраїнського Задністров’я зкозацького гарту дітей та юні. Сподіваємось, що він надасть практичну допомогу у справістворення і налагодження роботи дитячих та юнацьких козацьких осередків, навчальних закладів козацько-лицарського спрямування. |
